На відміну від багатьох героїв нашої рубрики «МИ ПАМ’ЯТАЄМО», поет Грицько Чубай не був уродженцем Львова – він народився на Рівненщині 23 січня 1949 року. Однак, приїхавши у свої неповні двадцять до Львова, Грицько став його справжньою легендою.

Навколо поета згуртувалося чимало львівської талановитої молоді. Він, самоук (1967 року його не допустили до вступних іспитів до Київського університету через антирадянські висловлювання, натомість приставили наглядати за «неблагонадійним» КГБ, і надалі постійно «зрізали» при спробі вступити до інших ВНЗ), став для них справжнім вчителем, бо, не зважаючи на залізну завісу, знав чимало про модерні течії у європейській та світовій літературі, музиці, культурі загалом. Він зорганізував андеґраундний часопис «Скриня», який видавав з колом однодумців, у ньому ж публікував свої твори.

Переслідування КГБ і рання смерть не дали Чубаєві побачити свої твори виданими за життя. В Україні твори Грицька вийшли тільки за 15 років після його смерті – у львівському видавництві «Кальварія» 1999 і 2001 року видали збірку його поезій «Плач Єремії», до якої увійшли також його переклади та спогади друзів. Поезія Чубая для дітей очікувала на видання аж до 2008 року.

Поділитися спогадами про поета Грицька Чубая ZAXID.NET попросив його дружину, Галину. До розмови також долучилася донька Соломія.

Читати далі...